Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) комбінованого типу № 60 «Ялинка - Веселинка» Черкаської міської ради.

For up to £250 Bonus for sports, use our exclusive bet365 Bonus www.abonuscode.co.uk Claim your bonus and start betting at bet365 now.

В дошкільну навчальному закладі працює логопедичний пункт

Останнім часом спостерігається збільшення числа дітей, які мають порушення мовлення. У дітей дошкільного віку найчастіше зустрічаються наступні діагнози: загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ), фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ) і фонетичний недорозвиток мовлення (ФНМ). Отримати допомогу логопеда вони можуть на логопедичному пункті при дошкільному закладі.

Логопедичний пункт (скорочено «логопункт») - це місце, де надається допомога дітям з мовними порушеннями дитини без переводу в іншу (спеціалізовану) установу.

Існує черговість залежно від ступеня тяжкості порушення мовлення.

Учитель-логопед дошкільного закладу працює з дітьми, які зараховані до дошкільного навчального закладу.

Правила прийому дітей на логопедичний пункт

На логопедичний пункт зараховуються діти 6-го року життя з діагнозами: ФНМ, ФФНМ, ЗНМ ІІІ рівня (нескладними порушеннями) в кількості не більше 25-30 осіб.

Для зарахування необхідні наступні документи (подаються батьками до кінця травня):

  • Заява від імені батьків на ім’я директора Інклюзивно-ресурсного центру (заповнюється на логопункті);
  • Копія свідоцтва про народження дитини.

Обстеження та оформлення дітей дошкільного закладу на логопункт проводиться в квітні - травні місяці, обстеження для зарахування на логопункт - з 1 по 15 вересня ( проводить Інклюзивно-ресурсний центр).

Батьки дітей молодшої i середньої групи можуть отримати логопедичну консультацію.

На логопедичному пункті проводяться як підгрупові, так і індивідуальні заняття з дітьми.Найкращий ефект, звичайно ж, дають індивідуальні заняття.

Частота проведення та тривалість індивідуальних занять з дітьми, визначається учителем-логопедом в залежності від ступеня виразності мовного порушення, віку дитини і його психофізичних особливостей. В основному індивідуальні заняття на логопункті тривають 10-15 хвилин.

Мета індивідуальних логопедичних занять – корекція звуковимови та розвиток фонематичних процесів.

Враховуючи той факт, що логопедичної допомоги потребує велика кількість дітей з різними видами мовних діагнозів, то терміни роботи з кожним з дітей можуть бути різними.

Відрахування дітей з логопункту в дошкільному закладі відбувається індивідуально, враховуючи рівень виправлення мовного порушення. А на звільнене місце зараховується інша дитина з мовленнєвим порушенням.

Таким чином, логопункт при ДНЗ – це відкрита рухлива система.

В односторонньому порядку вирішити завдання повної корекції мовлення дітей для логопеда дуже важко. Тому до роботи залучаються і батьки, і фахівці дитячого садка. Для успішного виправлення мовлення дітей просто необхідна допомога батьків! Діти, батьки яких виконують всі рекомендації логопеда, регулярно відвідують консультації з фахівцем, виконують домашні завдання, які видаються один раз на тиждень, тримають пильний контроль за мовленням дитини, до початку шкільного навчання повністю долають порушення мовлення.

Що таке ФНМ?

ФНМ - порушення вимови окремих звуків. Фонетичні порушення спостерігаються при анатомічних відхиленнях в будові чи рухливості артикуляційного апарату - щелепи, зубів, язика, піднебіння - або наслідування дітьми неправильного мовлення. Дані порушення призводять спотворення артикуляції окремих звуків, які впливають на чіткість та правильність мовлення. Зазвичай фонетичні порушення мовлення, не мають характерного впливу на засвоєння дітьми знань, але можуть впливати на формування їх особистості.

Діти з ФНМ, мають різну реакцію на мовленнєву недостатність, і тому, психічний недорозвиток у них проявляється по різному: у одних відмічається мисленнєва пасивність, недостатньо нестійка увага, загальмоване сприймання, ослаблений процес запам´ятовування, а інші працюючи над власними недоліками, намагаються розвиватися на рівні зі своїми однолітками.

Отже, діти з ФНМ за своїм психічним розвитком мало чим відрізняються від дітей без мовленнєвих патологій, лише в окремих випадках, від слабкості характеру їх пізнавальна діяльність розвивається повільно.

Що таке ФФНМ?

Однією з найпоширеніших мовленнєвих вад у дітей дошкільного віку є фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ), який полягає у порушенні фізичного, фізіологічного і психологічного механізмів фонемоутворення при збереженні нормального слуху та інтелекту. За дослідженнями різних авторів Європи та СНД порушення звуковимови спостерігається у 17–42% дітей дошкільного віку, причому існує стійка тенденція до збільшення цього показника. Так за останні п’ять років ці показники зросли більше, ніж на 20%.

До цієї категорії відносяться діти з нормальним слухом та інтелектом, у яких порушені вимовна сторона мовлення і особливо - фонематичний слух.

Фонематичний слух - це тонкий і систематизований слух, який дозволяє розрізняти і називати фонеми (звуки) рідної мови.

Особливістю фонематичної сторони мовлення дітей з ФФНМ є неправильна вимова звуків у поєднанні з їх перестановками, замінами, пропусками, що призводить до зниження розбірливості мовлення, змазаності, невиразності. Ознакою фонематичного недорозвитку є незавершеність процесу формування звуків, які відрізняються дрібними артикуляційними чи акустичними ознаками. Несформованість звуковимовної системи проявляються так:

  • Заміни звуків більш простими за вимовою (дзвінкі - глухими, с і ш на ф...);
  • Заміни артикуляційно близьких звуків одним акустично подібним (пом'якшений ш' замість шс' — с тощо);
  • Правильна вимова звуків за вимогою дорослого поряд з відсутністю або замінами окремих звуків у власному мовленні;
  • Нестійке використання звуків у мовленні (однакові слова але в різних контекстах діти вимовляють по різному);
  • Поєднання спотвореної вимови із змішуванням, пропусками звуків тощо.

Кількість звуків, які неправильно вимовляються чи використовуються дітьми в мовленні може досягти великої кількості (16 - 20). Найчастіше виявляються несформованими свистячі та шиплячі звуки, звуки р, л.

Крім означених недоліків вимови та розрізнення звуків при фонематичному недорозвитку інколи спостерігається незначне відставання у формуванні лексико- граматичної будови мовлення: різноманітні помилки у використанні дітьми відмінкових закінчень, при узгодженні прикметників та числівників з іменниками, при використанні прийменників тощо.

Логопедична робота:

  • Формування звуковимови;
  • Розвиток фонематичного слуху;
  • Підготовка до навчання грамоти.

Що таке ЗНМ?

Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – складне мовленнєве порушення, при якому у дитини з нормальним слухом та інтелектом порушуються усі компоненти мови: лексика, фонетика, граматика. Мовленнєвий недорозвиток може бути виражений в різному ступені: від повної відсутності мовленнєвих засобів спілкування до розгорнутого мовлення з окремими елементами лексико-граматичного та фонетичного недорозвитку.

Є 3 рівні загального недорозвинення мовлення.

Перший рівень мовленнєвого розвитку. Мовленнєві компоненти спілкування вкрай обмежені. Цей рівень характеризується або повною відсутністю мовлення або активний словник дітей складається з невеликої кількості звуконаслідувань та звукових комплексів. Широко використовуються жести та міміка. Діти користуються одним й тим самим комплексом для позначення предметів, дій, якостей, інтонацій та жестів, пояснюючи різницю значень. Лепетні утворення, в залежності від ситуації, можна розцінювати як однослівні речення.

Кількість дефектних звуків може значно перевищувати кількість звуків, що вимовляються правильно. Основною відмінністю мовного розвитку цього рівня є обмеження сприймання та відтворення складової структури слова.

Другий рівень мовленнєвого розвитку. Перехід до нього характеризується підвищеною мовленнєвою активністю дитини. Спілкування здійснюється шляхом використання постійного, але все ще спотвореного та обмеженого запасу загальновживаних слів.

Диференційовано позначаються назви предметів, дій, окремих ознак. На цьому рівні можливе користування займенниками, простими прийменниками в елементарних значеннях. Діти можуть відповісти на запитання за картиною, пов’язані з сім’єю.

Мовленнєва недостатність чітко проявляється в усіх компонентах. Діти користуються лише простими реченнями з 2-3, іноді 4 слів. Словниковий запас значно відстає від вікової норми: виявляється незнання багатьох слів, що позначають частини тіла, тварин та їх дитинчат, одягу, меблів, професій.

Відмічаються грубі помилки у використанні граматичних конструкцій:

Третій рівень мовленнєвогорозвитку характеризується наявністю розгорнутого фразового мовлення з елементами лексико-граматичного та фонетико-фонематичного недорозвитку.

На даному етапі діти вже користуються всіма частинами мови, правильно вживають прості граматичні форми, намагаються будувати складнопідрядні та складносурядні речення.

Покращується стан звуковимови, відтворення слів різної складової структури. У дітей вже немає труднощів у називанні предметів, дій, ознак, якостей, добре знайомих їм з життєвого досвіду. Вони можуть вільно розповідати про свою сім’ю, про себе, складають невеличкі розповіді.

Однак, більш глибоке вивчення всіх сторін мовлення дозволяє з’ясувати, що усі компоненти мови: лексика, граматика, фонетика, - залишаються недорозвиненими.

Недостатній розвиток фонематичного слуху та сприймання призводить до того, що у дітей самостійно не формується готовність до звукового аналізу та синтезу слів, що згодом не дозволяє їм успішно оволодіти грамотою без допомоги логопеда.

Чи потрібно боятися медикаментозного лікування.

Перш за все потрібно розуміти:

  1. Логопед не призначає і не скасовує медикаментозну терапію;
  2. Логопед може порекомендувати звернутися до невролога для призначення медикаментозної підтримки для прискорення корекційного процесу;
  3. Ефект лікування буде кращим при одночасному прийомі препаратів і занять;
  4. Варто розглядати різні варіанти лікування.

Однак, боятися приймати ноотропи все ж не варто. У більшості випадків при поєднанні з логопедичними заняттями вони все ж позитивно впливають на динаміку. Щоб не боятися, потрібно знати які препарати найчастіше призначаються нерозмовляючим дітям, і яка їхня дія.

У більшості випадків призначають ліки з ноотропною дією (від грец. Noos - мислення, розум, інтелект; tropos - поворот, напрям). Ноотропні препарати - це засоби, які впливають на активізацію діяльності ЦНС, поліпшують пам'ять і розумову діяльність, а також підвищують стійкість мозку до гіпоксії (кисневого голодування - найбільш часта причина відсутності мовлення) і токсичного впливу. Їх загальна властивість - дія на вищі інтегративні і когнітивні функції головного мозку - пам'ять, сприйняття, увага, мислення, мова, емоційно-вольові функції.

При використанні вазопротектерів (препаратів для укріплення судин) ноотропний ефект розвивається вдруге, внаслідок позитивного впливу на мозковий кровотік.

При підвищеній збудливості ЦНС перевага надається препаратам без збудливого ефекту (Пантогам, Пикамилон, Гліцин, Фенибут, Кортексин, Церебрум композитум, Мексидол, Енцефабол, Фезам) або поєднання ноотропів з седативним засобом (Нервохель, Валеріанахель, Лецитин, Магне В6 і ін.). У випадках, коли у пацієнта немає епілептичної активності, вибирається препарат з групи ноотропів.

У будь-якому випадку, необхідність і можливість прийому тих чи інших препаратів визначає невролог, НЕ логопед.

Робота учителя-логопеда в інклюзивних групах ведеться по декількох напрямках:

  • Обстеження дітей, вивчення стан їх мовленнєвого розвитку, оцінювання потенційних можливостей дітей, вироблення плану корекційно - розвиткової роботи;
  • Фонетико-фонематична сторона мовлення. Звуковимова;
    • Розвиток рухливості артикуляційного апарату;
    • Формування цілеспрямованого сильного повітряного струменя;
    • Робота над силою голосу;
    • Уточнення артикуляції голосних звуків, їх виділення на початку слів та середині слів;
    • Чітке сприймання та розрізнення на слух голосних, приголосних на матеріалі звуків, що правильно вимовляються;
    • Корекція звуків, що спотворено вимовляються (приголосних). Введення їх в мовлення;
    • Формування навички вимови складних слів, що складаються із звуків, що правильно вимовляються;
    • Формування складової структури слова та засвоєння слів доступного звуко-складового складу;
    • Стимуляція активного мовлення.
  • Слухові процеси;
    • Розвивати розуміння сприйнятого мовлення;
    • Привертати увагу до немовних звуків та звуків тварин, виховувати вміння вслухатися в звернене мовлення і давати відповідні рухові та мовні реакції;
    • Виховання почуття ритму;
    • Привертання уваги до звукового, складового звучання мовлення;
    • Розрізнення звуків, які відрізняються артикуляційними укладами;
    • Диференціація звуків, близьких за акустико-артикуляційними ознаками.
  • Формування лексичної компетентності;
    • Поповнювати словниковий запас дітей словами-назвами предметів явищ, дій, ознак (робота за темами, ситуаційне використання слів);
    • Вводити в мовлення дитини прикметники - антоніми (брудний – чистий, твердий – мʼякий, солодкий – солоний – гіркий і т.д.);
    • Продовжувати навчанню вмінню співвідносити предмети та дії з їх словесним значенням;
    • Поповнювати словник узагальнюючими словами (видовими поняттями):
      • Відповідно до лексичних тем.
    • Розширювати запас прикметників і прислівників, що характеризують зовнішність, риси, поведінку людини і тварин, властивості предметів. Учити добирати спільно з вихователем дієслова та прикметники до іменників.
  • Формування граматичної компетентності;
    • Вчити спілкуватися реченнями, що складаються із доступних дитині слів, вчити формувати прохання, звертаючись до дорослих та дітей;
    • Вчити узгоджувати слова в реченнях, змінюючи закінчення іменників;
    • Вправляти у вживанні іменників однини і множини, утворенні іменників із зменшено – пестливими суфіксами;
    • Вправляти у складанні простих речень поширених прямим додатком;
    • Проводити роботу по розумінню та вживанню в активному мовленні простих прийменників (у, на, під, за, над, біля);
    • Вправляти розумінні дієслів протилежного значення;
    • Формування граматичного ладу мовлення в структурі речення: узгодження слів у реченнях.
  • Звʼязне мовлення (діалогічне мовлення);
    • Учити культурі спілкування (дивитися в очі співбесіднику, привчати у розмові з дорослими, однолітками вживати слова ввічливості: дякую, прошу, вибачте, даруйте, будь паска та ін.);
    • Вчити будувати відповідь згідно запитань різного типу: питання констатації (де? що? який?), причинно-наслідкові (чому?);
    • Вчити ставити запитання;
    • Удосконалювати навички діалогічного мовлення з дорослими та однолітками: уважно слухати, вести діалог, конкретно відповідати на запитання, стимулювати до власних запитань, підтримувати діалог вербальними засобами.
  • Звʼязне мовлення (монологічне мовлення);
    • Вчити слухати зміст емоційно та інтонаційно забарвлених казок, які супроводжуються малюнками, показувати та називати головних героїв та їх дії;
    • Вчити дітей складати невеликі описові розповіді спільно з вихователем (за схемою), мовленнєвим зразком вихователя про одну іграшку;
    • Вчити складати невеликі речення за добре знайомою сюжетною картиною.
  • Робота з батьками та педагогічним персоналом.

Постійна підтримка зв'язків з батьками, надання консультативної допомоги в питаннях освіти та мовленнєвого розвитку дітей.