Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) комбінованого типу № 60 «Ялинка - Веселинка» Черкаської міської ради.

For up to £250 Bonus for sports, use our exclusive bet365 Bonus www.abonuscode.co.uk Claim your bonus and start betting at bet365 now.

Методики навчання особливих дітей

Існує велика кількість методик, що дають змогу ефективно навчати та розвивати дітей з особливими потребами. Але цей процес важчий і триваліший, ніж засвоєння аналогічних умінь і знань звичайною дитиною.

Методика Нумікон

Нумікон - це програма для формування математичних навичок у дітей, де використовується мультисенсорний підхід та застосовуються спеціальні набори наочно-практичного матеріалу. Дана програма була розроблена в Англії в 1996 – 1998 рр.. Вона зорієнтована на дітей, котрим важко засвоювати математику. Використання програми Нумікон дає можливість задіяти сильні сторони маленьких дітей та їх здатність навчатися практично, навчатися спостерігаючи, тобто запам’ятовувати, а потім впізнавати стандартизовані зразки чи шаблони при наступних представленнях.

В Нуміконі числа від 1 до 10 представлені пластмасовими формами-шаблонами різного кольору, завдяки чому стають доступними для зорового та тактильного сприйняття.

Форми Нумікону влаштовані так, щоб діти могли маніпулювати ними, вчитися розпізнавати паттерни і співвідносити їх з відповідними числами.

Автори цієї програми переконані, що важливо використовувати в цьому процесі якомога більше каналів чуттєвого сприйняття дитини – слух, зір, дотик, а також підключати рух та мовлення.

За допомогою деталей Нумікону можна наочно продемонструвати основні властивості натуральних чисел:

  • Кожне наступне число на один більше, від попереднього;
  • Різниця між парними та непарними числами.

Етапи роботи з Нуміконом

Початковий етап – сенсорний етап (накопичення досвіду і сенсорне насичення).

Мета: сформувати візуальне та тактильне уявлення про Форми-образи, деталі Нумікону.

Початковий етап знайомства з Нуміконом передбачає, що діти маніпулюють та граються з деталями Нумікону: дивляться на них, крутять в руках, одягають на пальчики, виловлюють сачком із води; використовують в сюжетних іграх; нанизують Форми Нумікону чи кілочки на шнурок у вигляді намиста; фарбують і відзеркалюють на папері; видавлюють на пластиліні.

Все це потрібно для того, щоб діти якомога більше розглядали і брали в руки деталі Нумікону і таким чином запам’ятовували їх візуально й тактильно.

ІІ етап – характеристика Форм.

Діти дізнаються, що деталі мають різний колір та розмір, що в кожній Формі є різна кількість отворів. Деталі можна описувати такими словами, як «червона», «синя», «велика», «маленька», «найменша». Можна називати їх словами «три», «п’ять», «сім» і т.д. Проте на цьому етапі не пропонуємо дітям перераховувати кількість отворів у кожній формі. Всі деталі сприймаються цілісно, глобально. А слова «три», «п’ять», «сім» - поки що тільки імена (назви) жовтої, червоної та рожевої форм відповідно.

Коли діти розпочинають конструювати з Форм Нумікону різноманітні площинні зображення (доріжки, будиночки, машини, тварин) за зразком чи по схемі, накладають деталі на білу дошку, намагаються скласти одну велику форму з двох і більше менших Форм. На даному етапі діти ознайомлюються з новою властивістю – Форми можна зістиковувати, розташовувати поруч.

ІІІ етап – Форма - цифра – число.

Пропонуємо дітям порівнювати Форми за розміром і викладати їх в ряд від найменшої до найбільшої. Одночасно діти ознайомлюються з цифрами та працюють з числовим рядом. Діти вчаться знаходити відповідність між цифрами та Формами Нумікону, спираючись на їх цілісне сприйняття, без перерахування отворів.

ІV етап – Лічба.

V етап - Арифметичний.

Методика Глена Домана

Однією з популярних методик раннього розвитку на сьогодні є методика Глена Домана. Не звернути на неї увагу неможливо, тому що обіцянки автора цієї методики ваблять вихователів і батьків величезними перспективами успішного майбутнього для малюка.

Методика Домана включає в себе серйозний набір фізичних вправ та інтелектуальних тренажерів, які треба регулярно виконувати. Доман є одним із авторів теорії, в якій встановлений прямий зв'язок між фізичним розвитком та інтелектуальним. Він стверджує, що займаючись фізичними вправами з дитиною, дорослі тим самим стимулюють розвиток інтелекту і , відповідно, чим кращим є фізичний розвиток, тим вищий інтелектуальний рівень дітей.

Орієнтуючись на те, що малюки, перш за все, починають сприймати інформацію за допомогою зорових і слухових аналізаторів, Доман поклав в основу своєї розробки саме ці принципи. За цією методикою варто демонструвати малечі на окремих карточках слова, що є конкретними і мають для дітей особливий сенс : мама, тато, дім, кіт ( тобто починаємо з найпростіших слів). Потім вправи дещо ускладнюються: демонстровані слова діляться на різні категорії (продукти харчування, звірі, птахи, овочі, фрукти і т. д) і вже спрямовані на розвиток логічного мислення дитини. Слова на картках мають буті написані великими червоними буквами. На одній картці – одне слово. Таким чином у дитини починає формуватися взаємозв’язок між зоровим сприйняттям і словом що, на думку Домана, забезпечує плавний перехід до читання.

Опираючись на розумове навантаження, слід не забувати і про фізичний розвиток, для якого Доман рекомендує проводити гімнастику, динамічні фізичні вправи та музичні розминки. Чим більше і різноманітніше дитина рухається, тим краще протікає її фізичний розвиток. А це в певній мірі впливає на розумові здібності, оскільки ці процеси взаємопов’язані.

Правила використання методики Домана:

  1. Починайте якомога раніше.
    Ідеї Глена Домана засновані на твердженні, що вирішальним періодом у розвитку дитини є вік від народження до 6 років. Саме в цей час батьки повинні встигнути закласти основні знання і навички. У майбутньому їх можна або інтенсивно розвивати, або ігнорувати (і тоді вони начебто засинають).
  2. Правильно вибирайте час.
    Проводьте заняття з дитиною тільки тоді, коли вона почувається ситою і повною сил. Вас обох ніщо не повинно відволікати від уроку. Дуже важливо, щоб заняття не перетворювалися з гри в рутину і несли максимально позитивний заряд. Радісний настрій при вивченні чогось нового сприяє кращому запам'ятовуванню інформації та засвоєнню знань.
  3. Поважайте дитину.
    Щира віра в силу дитини і повага до неї додадуть малюкові впевненості. Створіть довірливу і доброзичливу атмосферу, в якій навчання матиме найбі-льший ефект.
  4. Умійте вчасно зупинитися.
    Не слід забувати про почуття міри: закінчуйте заняття до того, як дитина встигне втомитися.
  5. Плануйте свої заняття.
    Методика Глена Домана принесе користь, якщо навчання буде систематичним і послідовним.
  6. Ніяких тестів або іспитів.
  7. Створіть навчальну атмосферу.
    Дитині дуже складно концентруватися на будь-чому тривалий час. Тому заняття за методикою Домана зазвичай короткі, але під час їх проведення ніщо не повинно відволікати дитину. По можливості приберіть усі звукові, зорові та тактильні подразники, які не стосуються заняття.
  8. Адаптуйте свій підхід до навчання.
    Навіть перевірену досвідом методику потрібно оптимізувати залежно від характеру і потреб дитини.

Недоліки методики Домана:

  • Пасивне сприйняття інформації дитиною.
  • Відсутність зв'язку з іншими дітьми у групі.
  • Трудомістка техніка для дорослих : величезна кількість карток, значний час, витрати.
  • Немає мовленнєвої практики.
  • Дитина не навчається аналізувати та упорядковувати інформацію.

Як свідчать дослідження Г. Домана, дитина запам'ятовує певне слово, побачивши і почувши його 12-15 разів. Для цього рекомендується писати слова на смужках щільного паперу розміром 10-15 см червоними прописними буквами заввишки 7,5 см, оскільки великі букви максимально прості для зору, а червоний колір здатний привернути увагу дитини. Поступово можна переходити на чорні букви меншого розміру.

Протягом 5-6 днів дитині показують набори слів (по п'ять у кожному), починаючи з одного набору і поступово збільшуючи їх кількість до п'яти. Кожний із них показують дитині тричі на день протягом 5 днів, кожне слово - до 1 секунди. За день проводять 15 занять тривалістю 5-7 секунд, з інтервалом не менше півгодини. Далі у кожному наборі щодня замінюють одне слово на нове.

Методика «Persona Dolls»

Методика «Persona Dolls» - дозволяє ефективно і весело вирішувати питання дискримінації, збагачувати словниковий запас і займатися питаннями рівноправності. Ляльки та їх історії розвивають у дітей емпатію, можливість оцінити глузування, причіпки, знущання, біль несправедливого ставлення, а також фізичне насильство.

Мета методики – навчити дітей відстоювати себе, якщо вони бачать несправедливе або упереджене ставлення.

Методика передбачає проведення систематичних занять із дітьми з використанням «ростових» ляльок з індивідуальними особливостями: стать, колір шкіри, розмір, колір волосся, фізичні обмеження та інше. Як правило, вона 70 см заввишки. Кожна лялька має свою життєву історію, сім'ю, смаки, уподобання, страхи тощо. На занятті педагог знайомить дітей з лялькою, описує ситуацію, яка з нею «сталась». Допомагає дітям сформулювати свої запитання щодо особливостей ляльки або ситуації, в яку вона нібито «потрапила», усвідомити і висловити емоції з цим пов’язані, обговорити, як можна діяти в цій ситуації. Заняття проходить в колі, важливим моментом є фізичний контакт із лялькою на початку і наприкінці заняття, лялька не є іграшкою, і не знаходиться в ігровому куточку. Ляльки « приходять на гостини» до дітей тільки на спеціальні заняття.

Коли ви починаєте працювати з ляльками, використовуйте звичайні, повсякденні сценарії з радісними подіями, і лише згодом переходьте до сумних історій чи складних ситуацій. Продовжуйте чергувати щасливі історії з історіями про емоційні та соціальні проблеми.

Коли складається історія на основі реальних випадків, які відбулися в садочку, доречно вибрати ляльку іншої статі, культурної приналежності чи з іншим складом родини, щоб дитина не впізнала себе і щоб її не впізнали інші діти. Не потрібно привертати небажану увагу до цієї дитини.

Під час роботи з ляльками педагог виконує функцію її перекладача. Він не є лялькою, а лише говорить від її імені : переповідає дітям те, що лялька «прошепотіла» на вушко або розповіла раніше. Поводитися з ляльками потрібно обережно, коректно. Так дорослий подає дітям приклад, як вони мають ставитися один до одного.

Оптимально організувати заняття тривалістю 5-7 хв з усією групою або підгрупах (по 10-12 малюків). Потрібно ознайомити дітей з персонажем, для цього ляльку беруть на руки і представляють її дітям. При цьому слід говорити звичайним тоном. Нехай лялька час від часу щось «шепоче» на вухо дорослому. Ляльку можна провести по колу, щоб діти привіталися за ручку чи обійнялися.

Під час першого візиту не потрібно розповідати особисту історію ляльки, лише познайомити дітей з нею. Її слід коротко представити: зазначити 3-4 важливі деталі про родину ляльки, її уподобання, звички, зацікавлення. Головне завдання цього етапу – привернути увагу дітей, зацікавити тим, що відбувати-меться з лялькою надалі.

За допомогою запитань слід спонукати дітей по черзі ділитися своїм досвідом.

Наприкінці нагадуємо малечі, як звати ляльку, з якої вона родини тощо. Під час подальших занять розповідь про неї буде докладнішою, з розгортанням подій у її життєвих історіях. Особиста історія кожної ляльки залишається незмінною.

Під час розповідання історії, будуємо її навколо одного простого питання і відходимо від нього.

Коли приходить час для обговорення історії, готуємо відкриті запитання, щоб спонукати дітей розмірковувати і долучатися до розмови.(Що відчуває лялька? Чому? Що б ви відчули, якби з вами сталося те саме?).

Заключна частина має бути короткою і простою (кілька речень). Формулю-вання дорослого мають спиратися на висловлювання дітей, зокрема ті, що відображають важливі ідеї. Лялька – персона має подякувати дітям за турботу і допомогу у вирішенні її проблеми. Це допоможе малечі відчути гордість і свою приналежність до групи.

Дітям, у яких історія викликала сильну емоційну реакцію, можливо, потрібно буде посидіти усамітнено деякий час.

Паспорт ляльки-персони 1

Ім’я, прізвище: Мене звати Марченко Настя.
Стать: Я дівчинка.
Вік: Мені 5 років.
Національність: Я українка.
Мова: Я розмовляю українською мовою.
Місце проживання: Я живу в Черкасах, в багатоповерховому будинку, в квартирі на 4-му поверсі.
Умови проживання: В мене є своя кімната, де я люблю гратись іграшками, малювати, дивитись мультфільми та складати пазли. У мене багато книжок, я люблю, коли мама мені їх читає.
Сім’я: Моя сім’я – це мама, тато і менший братик Назарчик. Ще в нас є загальний домашній улюбленець – котик Мурчик.
Мама: Мама зараз не працює, вона доглядає за моїм маленьким братиком. Я залюбки допомагаю мамі – граюсь з Назаром, співаю йому пісеньки, ділюсь своїми іграшками.
Тато: Мій тато працює охоронцем в магазині.
Друзі: В дитсадку в мене є найближча подружка Аліна. Вона має хворобу серця, тому часто хворіє.
Приємно: Мені приємно, коли зі мною поряд моя родина. Мені подобається, коли мені дарують нові іграшки, коли до нас приходять гості, коли зі мною граються інші діти.
Сумно: Мені сумно, коли поряд довго немає мами і тата, коли мене ображають інші діти. Вони говорять, що я маленька і повненька. Дуже сумую за бабусею, рідко її бачу, тому що вона проживає у Києві.
Дратує: Мене дратує, коли мене вважають чи називають маленькою, коли наді мною кепкують, прилюдно роблять зауваження.
Страшно: я боюся темряви і великих собак.
Улюблені заняття: Люблю гратись іграшками, малювати, танцювати, співати улюблені пісні.
Уподобання: Люблю дуже солодощі, фрукти, красивий одяг, цирк.

Історія/сценарій Насті

Після того, як Настуся кілька разів приходила в гості, і в дітей з нею склалися хороші стосунки на основі таких позитивних тем як цирк, зоопарк, можна представити певне проблемне питання / сценарій.

Історія/сценарій. Почніть із кількох запитань про Настю, щоб нагадати дітям про її минулі візити. (Хто пам’ятає, що дівчинка любить їсти? З ким вона мешкає? Чим любить займатися?) Коли Настя завітала минулого разу, вона була в хорошому настрої, бо напередодні ходила в цирк разом з мамою та братиком. Але сьогодні вона не дуже радісна. Розумієте, її бабуся пообіцяла провести ці вихідні з ними, але щойно надіслала повідомлення, що не приїде, бо захворіла. Настя так давно не бачила її. Як на вашу думку, що відчуває дівчинка? (Діти говорять про почуття дівчинки та свої власні).

Що Настя може зробити? Які ідеї у вас є, щоб їй допомогти? (Діти висловлюють свої пропозиції про те, як вирішити проблему). Зокрема, вони можуть запропонувати намалювати малюнок чи листівку і надіслати бабусі, чи зателефонувати їй. Наступного разу для історії Насті можна використати інше проблемне питання, наприклад: «Найкраща Настусина подруга Аліна дуже хвора. Вона вже три дні лежить у лікарні». Можете пригадати, яка в Аліни хвороба? Як на вашу думку, що відчуває Настуся? Що ви можете зробити, коли ваш друг чи подруга хворіє? Що ви можете зробити, коли ваш друг чи подруга засмучений? Як їх можна підтримати? Потім можна перейти до обговорення про знущання. Наприклад: « Настуся гралася на вулиці, до неї підійшов хлопчик і почав її ображати. Він говорив, що вона товста і погано ходить. Дівчинку це дуже образило, вона проплакала весь вечір і більше не хоче гратися на вулиці.»

Як ви гадаєте, хлопчик правильно робив, що ображав її? Чому? Що б ви зробили, щоб допомогти Настусі?

Паспорт ляльки-персони 2

Ім’я, прізвище: Мене звати Сашко Шевчук.
Стать: Я хлопчик.
Вік: Мені 6 років.
Національність: Я українець.
Мова: Я розмовляю українською мовою.
Місто проживання: Я живу в селі Червона Слобода, у мене невеличкий дім.
Умови проживання: Своєї кімнати в мене не має, я живу в одній кімнаті з братом та сестрою. У нас багато іграшок, більшість конструкторів. Ми придумуємо різні види машин.
Родина: Моя сім’я - це мама, тато, старший братик Євген та молодша сестричка Оля. Ще у нас багато домашніх тварин – кішка Мурка, собака Сірко, корова Квітка, кури.
Мама: Мама працює лікарем. Вона допомагає людям.
Тато: Мій тато працює механіком, він ремонтує техніку, ми йому теж допомагаємо: подаємо інструменти, а Женя вже вміє прикручувати гайки.
Радує: Мене тішить, що наша родина дружня, ми допомагаємо один одному, люблю, коли до нас приходять гості і приїжджають родичі, вони привозять нам нові іграшки, одяг.
Засмучує: Мене засмучує, що в нас у селі немає дитячих гуртків, де ми б могли проводити свій вільний час, навчитися чомусь новому.
Сердить: Я серджусь, коли з мене сміються, що в мене немає гарного одягу. Нашим батькам тяжко купити гарний одяг для всієї родини.
Страшить: Я боюсь залишатись без своєї родини.
Улюблені заняття: Я люблю піклуватися про домашніх тварин, допомагати татові і мамі, грати у футбол. Уподобання: Дуже люблю гратися зі своїми друзями. У мене їх не багато.
Особливі дні: У вихідні дні до нас приходять у гості дідусь і бабуся, збирається наша велика родина. Ми разом вечеряємо і ділимось новинами.

Історія/сценарій Сашка

В історії акцент зроблено на тому, що Саша носить окуляри, з чого можна почати обговорення теми інвалідності. Водночас, діти можуть захопитися розповіддю персонажа про його родину чи про домашніх тварин, а на окуляри не звернуть увагу. Саші не подобається, коли діти над ним насміхаються. Що, на вашу думку, він має робити? Що він може сказати цим дітям? До кого він може звернутися по допомогу? Діти висловлюють різні ідеї: «Він може розповісти своїй родині, а вони потім скажуть вихователеві, і він поговорить з дітьми»; «Він може попросити свого друга піти з ним, щоб сказати тим дітям: «Припиніть. Мені не подобається, коли ви з мене насміхаєтеся.» Наступного разу для історії Сашка можна використати інше проблемне питання, наприклад: « Саша не має гарного одягу, тому з нього часто глузують діти. Чи правильно вони роблять? Чому? А як би ви повели себе? Як можна допомогти хлопчикові?» Саша дуже вам вдячний. Він запитує, чи цікаво вам дізнатися, як владналась ця ситуація. Він вам розповість наступного разу, коли прийде в гості. До побачення.

Блоки Дьєнеша в роботі з особливими дітьми

У розвитку пізнавальної сфери особистості малят добре зарекомендувало себе використання в освітньому процесі логічних блоків Золтана Дьенеша – угорського математика, психолога і педагога.

Набір таких блоків складається із 48 геометричних фігур, різних за кольором (червоний, синій, жовтий), формою (круги, квадрати, трикутники, прямокутники), величиною (великі - малі), товщиною (товсті - тонкі).

Блоки Дьєнеша доречно пропонувати дітям починаючи з раннього віку, як в індивідуальній так і в фронтальній роботі. Вони допомагають ознайомлювати малят з геометричними фігурами, кольором, величиною предметів. Головне в роботі дотримуватися принципу «від простого до складного».

Завдання з використанням блоків Дьєнеша є комплексними: у процесі роботи з ними, переважно у грі , у дітей не лише закріплюються уявлення про геометричні фігури, ознаки предметів, формуються розумові дії, а й розвиваються психічні процеси: мислення, пам'ять , увага, мовлення.

Спершу варто дати дітям можливість самостійно ознайомитися з логічними блоками, наприклад, використовуючи їх як конструктор. Складаючи різні силуети малята фантазують, експериментують, у результаті з’ясовують, що блоки мають різну форму, колір, величину, товщину.

Після ознайомлення з блоками вводяться ігри, в яких використовується тільки одна ознака блока, а потім у ті самі ігри додають інші ознаки.

Під час навчання дітей з особливими потребами за допомогою блоків Дьєнеша, використовуються такі завдання:

  1. Знайти всі фігури такого ж кольору, яку показує дорослий. Потім можна запропонувати дитині показати всі блоки трикутної форми (або всі великі фігури і т. д.).
  2. Запропонувати дитині дати зайчику – жовті фігури, ведмедику – сині, а лисичці – червоні.
  3. Групування предметів по розміру, формі, товщині.
  4. Дорослий викладає перед дитиною ряд фігур, чергуючи їх по кольору: чер-воний, жовтий, червоний – дитина повинна продовжити ряд.
  5. За зразком вихователя викласти ряд фігур.
  6. Відшукати кожній фігурі пару (наприклад по розміру: велике жовте коло – маленьке жовте коло).

Методика Дьєнеша дозволяє дітям з особливими потребами не лише побачити фігури, а й ознайомитися з ними на дотик, що для них є дуже важливим.

Палички Кюізенера

Бельгійський вчитель початкової школи Джордж Кюізенер (1891-1976) розробив універсальний дидактичний матеріал для розвитку у дітей математичних здібностей.

Палички Кюізенера – це набір паличок для лічби, які ще називають «числа в кольорі», «кольоровими паличками», «кольоровими числами», «кольоровими лінієчками». У наборі містяться чотиригранні палички 10 різних кольорів і довжиною від 1 до 10 см. Розробив Кюїзенер палички так, що палички однієї довжини виконані в одному кольорі і позначають певне число. Чим більша довжина палички, тим більше числове значення вона виражає.

Палички Кюїзенера, в основному, призначені для занять з дітьми від 1 року до 7 років.

Палички Кюізенера для лічби є багатофункціональним математичним посібником, яке дозволяє «через руки» дитини формувати поняття числової послідовності, складу числа, відношень «більше – менше», «право – ліво», «між», «довше», «вище» і багато іншого . Набір сприяє розвитку дитячої творчості, розвитку фантазії і уяви, пізнавальної активності, дрібної моторики, наочно-дієвого мислення, уваги, просторового орієнтування, сприйняття, комбінаторних і конструкторських здібностей.

На початковому етапі занять палички Кюїзенера використовуються як ігровий матеріал. Діти грають з ними, як зі звичайними кубиками, паличками, конструктором, по ходу ігор та занять, знайомлячись з кольорами, розмірами і формами.

На другому етапі палички вже виступають як посібник для маленьких математиків.

Ігри та заняття з паличками Кюізенера:

  1. Знайомимося з паличками. Разом з дитиною розгляньте, переберіть, помацайте всі палички, розкажіть якого вони кольору, довжини.
  2. Візьми в праву руку якомога більше паличок, а тепер в ліву.
  3. Можна викладати з паличок на площині доріжки, паркани, потяги, квадрати, прямокутники, меблі, різні будиночки, гаражі.
  4. Викладаємо драбинку з 10 паличок Кюїзенера від меншої (білої) до більшої (помаранчевої) і навпаки.
  5. Викладаємо драбинку, пропускаючи по 1 паличці. Дитині потрібно знайти місце для відсутніх паличок.
  6. Можна будувати з паличок, як з конструктора, об’ємні споруди: криниці, башточки, хатинки та інше.
  7. Розкладаємо палички за кольором, довжиною.
  8. «Знайди паличку того ж кольору, що і у мене. Якого вони кольору?»
  9. «Поклади стільки ж паличок, скільки і у мене».
  10. «Виклади палички, чергуючи їх за кольором: червона, жовта, червона, жовта» (надалі алгоритм ускладнюється).
  11. Викладіть кілька рахункових паличок Кюїзенера, запропонуйте дитині їх запам’ятати, а потім, поки дитина не бачить, заховайте одну з паличок. Дитині потрібно здогадатися, яка паличка зникла.
  12. Викладіть кілька паличок, запропонуйте дитині запам’ятати їх розташування і поміняйте їх місцями. Малюкові треба повернути все на місце.
  13. Викладіть перед дитиною дві палички: «Яка паличка довша Яка коротша?» Накладіть ці палички одна на одну, підрівняйте кінці, і перевірте.
  14. Викладіть перед дитиною кілька паличок Кюїзенера і запитайте: «Яка найдовша? Яка найкоротша.
  15. Розкладіть палички на 2 купки: в одній 10 штук, а в інший 2. Запитайте, де паличок більше.
  16. Попросіть показати вам червону паличку, синю, жовту.
  17. Викладіть кілька пар однакових паличок і попросіть дитину «поставити палички парами».
  18. Назвіть число, а дитині потрібно буде знайти відповідну паличку Кюїзенера (1 – біла, 2 – рожева і т.д.). І навпаки, ви показуєте паличку, а дитина називає потрібне число. Тут же можна викладати картки із зображеними на них точками або цифрами.
  19. «Візьми 2 будь-які палички і поклади їх так, щоб довга виявилася внизу».
  20. «Поклади синю паличку між червоною і жовтою, а помаранчеву зліва від червоної, рожеву зліва від червоної.»
  21. Будуємо з паличок Кюїзенера пірамідку і визначаємо, яка паличка внизу, яка зверху.
  22. «Склади два потяги. Перший з рожевою і фіолетовою, а другий з блакитною та червоною».
  23. Викладіть з паличок Кюїзенера фігуру, і попросіть дитину зробити таку ж.
  24. Дитина викладає палички, слідуючи вашим інструкціям: «Поклади червону паличку на стіл, справа поклади синю, знизу жовту» – і т.д.
  25. Намалюйте на аркуші паперу різні геометричні фігури і попросіть малюка покласти червону паличку в квадрат, жовту біля трикутника і т. д.
  26. З паличок можна будувати лабіринти, якісь хитромудрі.